Menu

500 днів окупації: Донецьк — як нафарбований небіжчик

29.01.2016 - Новости

В часи інформаційної війни ми віримо тільки в те, що бачимо на власні очі. Російська та українська пропаганда поширюють безліч міфів про життя на окупованих територіях. Та що з цього правда? Як виживають люди в так званих «народних республіках»?

Можливість дослідити сепаратизм зсередини — чи не єдиний бонус Донецької прописки сьогодні. І коли стільки брехні з усіх сторін, совість не дозволяє його не використати. Не можу претендувати на стовідсоткову об’єктивність, адже любов до України робить моє бачення упередженим. І все ж спробую передати реалії ДНРівського життя таким, яке воно є.

За вісім місяців від мого останнього візиту багато чого змінилось. Сталось дещо страшніше за продуктовий дефіцит, який можна було спостерігати навесні.

ДНР пустило коріння. Вже відкрито декілька відділень республіканського банку (щоправда я не бачила жодного банкомату), кожен другий працює в якомусь «міністерстві», підприємцям видають ліцензії (точніше свідоцтва) на господарську діяльність, в тому числі і на обмін валюти, і за мародерство ніби-то карають. Але найгірше — тут активно займаються тим, до чого в України так і не «дійшли руки» за 24 роки незалежності, а саме — патріотичним вихованням молодого покоління.

Дітям в школі щодня пояснюють хто такі «свої» і кому треба писати листи на фронт. НОВОРОСІЯ ТВ та ОПЛОТ ТВ продовжують розповідати про «русский мир», а на біл-бордах замість реклами обличчя Захарченко і Мартинова та зображення танків в стилі «йому потрібен екіпаж».

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *