«Справа Майдана»: «Мене били по черзі 20 людей, потім перестав рахувати»

Новости

Фото:

24 липня у справі екс-командира львівського «Беркуту» Ростислава Пацеляка допитали двох потерпілих — львів’янина Степана Садовського та слобожанина Сергія Кучменка. Перший 18 лютого 2014 року в урядовому кварталі на Інститутській отримав важку травму голови, яка і досі дає про себе знати. Другий — постріл впритул із помпової рушниці.  

Про це вони розповіли в Святошинському суді настільки детально, наскільки можна згадати події 4-річної давнини, пише LB.ua.

Колишнього командира батальйону міліції особливого призначення «Беркут» ГУ МВС України у Львівській області Ростислава Пацеляка звинувачують у виконанні злочинного наказу, незаконному перешкоджанні мітингам, перешкоджанні журналістській діяльності, перевищенні влади та службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, а також в керуванні вчиненням злочину та умисному заподіянні шкоди державним діячам. Епізоди справи стосуються подій на Інститутській, Грушевського та у Кріпосному провулку 18 лютого 2014 року. У справі 174 потерпілих, серед яких 6 народних депутатів та двоє журналістів.

На цю тему: Расстрел Майдана 18 февраля: первой убивала милиция

Ростислав Пацеляк

Ростислав Пацеляк. Фото: Катерина Серко

Варто зауважити: щодо побоїща 18 лютого в урядовому кварталі під суд пішли керівники двох спецпідрозділів «Беркуту», які мали забезпечувати там охорону: львівського (справу проти Ростислава Пацеляка слухає Святошинський суд) і харківського (справу Віктора Шаповалова розглядають у Подільському суді). Багато потерпілих та свідків дають свідчення в обох судах, аби створити повну картину того, що відбувалося.

Першим допитують Степана Садовського. Видно, що спогади даються йому дуже важко — говорить тихо і мало, події доводиться відновлювати по крупинці. Зізнається: після побиття нічого не пам’ятає.

Степан Садовський під час засідання

Степан Садовський під час засідання. Фото: Катерина Серко

— На розі Інститутської і Кріпосного провулку нас оточили. Там, де убили Ігоря Сердюка [герой Небесної Сотні], я отримав поранення ноги від світлошумової гранати, тож не міг бігти і потрапив в полон. Мене Андрій Тягнибок, брат Олега Тягнибока [тоді був народним депутатом], спочатку визволив від них, але за пару метрів знову схопили, виходить, що просто передали іншим. В полоні з нами робили, що хотіли.

Пам’ятає, що його било 5 людей гумовими палицями. Потрапив у лікарню ввечері 18 лютого, втім, як туди потрапив і що там з ним робили, не пам’ятає («якісь уколи, якийсь рентген»). Через п’ять днів швидкою відправили до Львова, діагностувавши тілесні ушкодження середньої тяжкості: струс мозку, вогнепальне поранення ноги, забій грудної клітини, посттравматичний стресовий розлад, розлад особистості. Йому і досі продовжують періодично робити операції, попри це, Садовський не подавав обвинуваченому позовні вимоги про відшкодування фізичної чи моральної шкоди. Як і наступний потерпілий — Сергій Кучменко.

Сергій Кучменко

Сергій Кучменко. Фото: Катерина Серко

Раніше неопізнаного потерпілого знайшли через фейсбук буквально кілька днів тому. Фотограф Олександр Тимошенко, який також постраждав 18 лютого, знайшов у себе світлину невідомого чоловіка, якого ведуть під руку «беркутівці». На думку Тимошенка, один із «конвоїрів» — командир харківського «Беркуту» Віктор Шаповалов, підрозділ якого перебував у тих самих місцях, що і підрозділ Пацеляка.

Сергій Кучменко

Сергій Кучменко. Фото: Олександр Тимошенко

На цю тему: Хроника Майдана. Как сыпался режим

Сергій Кучменко — із Дніпра, нині живе на Харківщині. На Майдан приїхав разом з батьком.

— Нас заманили на Інститутську. Я, як людина з військовим досвідом [після Майдану Кучменко три роки воював у складі різних підрозділів в АТО], кажу, що це було організовано, нас заманили у пастку. Коли затримали — били в основному ногами по голові і по обличчю, а ще гумовими палицями по тулубу. Потім поклали на землю і кожен, хто проходив повз — бив. Людей 20 точно було, потім перестав рахувати. Підійшов «беркутівець» і з помпової рушниці вистрілив впритул у ліву сідницю. Спочатку мені, потім батькові.

Сергій Кучменко

Сергій Кучменко. Фото: Катерина Серко

Каже, що під праву руку його вів чоловік, якого інші називали «Кеп», на думку потерпілого, це було скорочення від «капітан». Саме в ньому інші потерпілі впізнали командира харківського «Беркуту» Шаповалова. Та й сам Кучменко, каже, що швидше за все його били «харківські»: говорили російською, відрізнялись особливою жорстокістю.

В результаті участі у мирному наступі Кучменко отримав рвану рану щоки, вогнепальне поранення сідниці, перелом пальця лівої руки, перелом 3,4 та 5 кісток кисті правої руки, закриту черепно-мозкову травму, перелом носа та інші травми. Лікуватися довелося в Німеччині — там поставили металеві пластини в кисть та вакуумно викачали все, що потрапило в тіло після вогнепального поранення впритул.

— Граната розірвалася поруч, щока була розірвана «від» і «до», кров юшила. Мене «Кеп» передав ще одному «беркутівцю», щоб відвести в автозак. Думав, що це кінець, але нас перепинили парамедики, щоб забинтувати щоку. Потім підійшов Арсен Аваков, сфотографував. Сказав чекати швидку. В цей час «беркутівець», що мене вів, пішов далі «по справах».

Сергій Кучменко

Сергій Кучменко. Фото: з фб сторінки Арсена Авакова

Судячи з питань адвоката «беркутівця» — Наталії Вознюк — стратегія захисту полягає у тому, щоб переконати суд, що, по-перше, мітингувальники знаходились у центрі міста незаконно («Ви знаєте, що не було заявок на проведення акції в той день?»). По-друге, у тому, що надмірна жорстокість з боку правоохоронців була їх власною ініціативою. Начебто керівники не давали наказів на побиття і не можуть відповідати за дії своїх підопічних. Однак, обоє допитаних переконані, що «беркутівці» діяли організовано, підкоряючись наказам командирів.

Фото: Катерина Серко

— Я змінив 4 військові підрозділи в своєму житті, — каже Кучменко. — без наказу командира ніколи нічого не робиться. Тим більше, мова йде не про якийсь добробат зразка 2014 року, а про стійкий підрозділ.

Зазначимо, що Ростислава Пацеляка випустили з-під варти ще в листопаді 2015 року і з тих пір він під особистим зобов’язанням. Його харківському колезі Шаповалову пощастило менше — в нього важчі обвинувачення, більше потерпілих, і міра запобіжного заходу тримання під вартою.

Фото: Катерина Серко

На цю тему: Как воевал Майдан 18 — 20 февраля. Уже история: хронология в воспоминаниях очевидцев

Шаповалов частково визнав свою вину уже перебуваючи за гратами. Там же він назвав деякі прізвища бійців, які отримували бойові набої. А Пацеляк покаявся в гріхах ще 25 лютого 2014 року, разом із підлеглими ставши на коліна на сцені львівського Євромайдану. Тоді він попросив у людей вибачення за дії, що привели до загибелі людей та підкреслив, що львівський «Беркут» не брав участі у розстрілах, а також що вони самовільно повернулись із Києва, коли надійшла команда йти на Майдан.

Катерина Серко, фото автора; опубліковано у виданні  LB.ua

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *